Народний заколот так і не розгорівся — згас завдяки зусиллям великих магічних родин Російської імперії. Але світ лишився тим самим. Як і раніше, є в ньому святе Вздовжжя й темне, містичне Попереччя. Маша погано пам’ятала свого покійного батька. Вона знала лише, що він належав до роду Вздовжжя, одружився проти волі батька, і сім’я від нього відмовилася. Добре, що тепер у Марії була професія. Вона жила у гамірному й красивому місті, далеко не впроголодь, але скромно. Тому звалена на неї спадщина — стара садиба в заповідних лісах Приріччя — була оцінена… неоднозначно. Але в садибах теж живуть: сусіди обідають у них, гуляють, розгадують таємниці… інколи закохуються. І дім цілком може стати її власністю разом із землею й яблуневим садом — тільки треба виконати одну умову…