Поспішай утекти з міста, доки не опустили шлагбаум… І найголовніше — не забудь кота. Бо все в житті залежить від котів. Принаймні так у Таньки, героїні цієї повісті. А далі реальність починає закручуватися різнокольоровим хороводом: видзвонювати, брязкати бубнами, лихо свистіти в обидва вуха й стріляти від повноти душевної. У вирі мелькають обличчя: циганського барона, дівчинки-Касандри, яка не усміхається, лицарів-дезінфекторів, що йдуть на приступ, і зовсім незрозуміло чий ще. Сиплеться на голови майський снігопад. І в центрі цієї метушні стоїть Таньоха з котом на руках.
Містить ненормативну лексику.