Ми розпрощалися з Юрієм Котловим, нашим сучасником, на черговому віражі жорсткого життя в середньовічній Росії: рятуючись від переслідувань недругів, він змінив ім’я, сховався подалі від Москви. Фортуна посміхнулася: високий покровитель підніс Юрія до боєрарського чину (роман «Боярська честь»).
Минули кілька років. Про старання нового боярина Георгія Михайлова під час виконання важливих завдань вологодського намісника боярина Плешеєва та московських осіб при дворі великого князя стало відомо государеві. Василій III викликає боярина Михайлова до палацу й призначає воєводою зведеного полку помісного ополчення. Тим часом до південних рубежів з огнем і мечем іде військо кримського хана Магмет-Гірея. Уміло розставляючи досвідчених ратників і застосовуючи воєнні хитрощі, воєвода виконує бойові завдання малим кровопролиттям.
Здібного воєводу приховує государ: він доручає йому з яртаулом чинити заставу на литовському порубіжжі. Але недовго тривав мир. І знову — вже в битві під фортецею Опочка — воєвода Михайлов на ділі застосовує суворовську науку перемагати «не числом, а умінням» у складі війська князя Ростовського.
Заслуги воєводи високо оцінені: государ жалує йому князівський титул і землі. Здійснюється пророцтво таємної Книги доль, знайденої в підземеллі…