Що робити, якщо у рідному селі гідних женихів вдень з вогнем не знайти, а заміж хочеться? Відповідь проста: Зославі доведеться вирушити в далеку дорогу й оселитися в казенному домі, себто в Академії, де зібрався весь світ царства Росського. Гляди, й знайдеться серед бою та служивих той, хто до вподоби буде внучці берендеїв.
А якщо й нема — знання все одно не стануть зайвими, бо в Барсуках хороша цілителька ой як потрібна. От тільки доля приведе Зославу не на цілительський, а на бойовий факультет — а це дівчині зовсім непристойно.
Зате женихів довкола — темрява-тьмуща: тут тобі й бояри знатних родів, і царевич азарський, котрого колись узяли в полон, і спадкоємець царства Росського зі своїми побратимами… Вибирай будь-кого. Та тримайся вибору. Гляди, й справді сплететься доля-доріженька, а там уже — доведе, правда, не відомо, чи до весілля, чи до порога могильного, бо нема спокою в царстві Росському. Хиби ростуть, над головою царевича й над усіма, кому доведеться бути поруч, збирається гроза…