«…Приблизно той самий набір слів, що й раніше: звичайних і простих, але — тільки! — розставлених в іншу думку й на інше місце — і що ллються по-своєму! Усе разом освітлюється, живе й дихає поезією Божества. Без натуг, без сутичок родових тече музика слів і почуттів — і думок — і ти вже ними захоплений та п’єш живе джерело, як мандрівник, нарешті дійшовши до вологого оазису в пустелі, як добре, і так і просто, і так повно. Так ми, що живемо сьогодні, з покоління в покоління, співаємо поезію його й славимо пам’ять «сумну й світлу» про нього самого». І.М. Смоктуновський про поезію О.С. Пушкіна («Бути!»).
Зміст:
01. Осінь (уривок)
02. «Зима. Що робити нам у селі? Я зустрічаю…»
03. Сповідь
04. Зимовий ранок
05. Прагнення слави
06. Мадонна
07. «Я блукаю вздовж галасливих вулиць…»
08. «Рум’яний критик мій, насмішник товстопузий…»
09. Вірші, складені вночі під час безсоння
10. Пророк
11. «Не дай мені, Боже, збожеволіти…»
12. «Під’їжджаючи до Іжор…»
13. Таралка життя
14. «Пора, мій друже, пора! В спокої серце прагне…»
15. Сцена з Фауста
16. «...Я знову відвідав…»