Позапланова вагітність

«І що ти робитимеш?» — я підводжу голову й крізь сльози дивлюся на розмитий силует Діми.

Тобто я справді чую «ти», а не «ми». Відводжу погляд убік, витираю долонею зрадницьку вологу й знову дивлюся на нього.

«Я думала, що ми разом щось придумаємо».

«Разом?» — Діма здивовано піднімає брови, фиркає. — «Ні, звісно. Я можу лише допомогти тобі грошима, щоб вирішити цю “проблему”». Він дивиться так, що я рефлекторно прикриваю руками свій живіт. Не розумію, як йому взагалі могла спасти на думку ця думка.

«Я залишу цю дитину».

«Тоді розбирайся з цим», — виразно дивиться на мій ще плоский живіт, але в якому вже живе наш із ним малюк, — «сама».