Продовження циклу «Проєкт „Вектор“». Мене звати Олексій Зорін, я лікар «швидкої допомоги», одружений. Чекаю народження сина. На дворі 2053 рік. Життя розмірене й спокійне. Це починає дратувати. Після десятка років підпільної роботи з координації групи «Арестея», якою керував батько, тиха розміреність — це не моє. Але батько помер; перед смертю він наказав закрити групу та жити справами сім’ї.
Моя дружина, майор ФСО, через вагітність переведена працювати в перший (таємний) відділ державного військового архіву. Бачачи мої муки, вона запропонувала мені взяти участь у розборі секретних історичних документів разом із аспірантом кафедри Петровим. Збираючи для дисертації матеріали про партизанський рух у районі Дем’янська в 1942–43 роках, ми з аспірантом з’ясували, що один із загонів — попаданці з майбутнього. А це означає, що колись (або вже) кимось було/буде розкрито механізм переміщення в часі. Тепер я повинен з’ясувати: хто це зробить і коли?