Варвара. Без тебе…

— Чорт! Лінка, це неправильно… але яка ж ти солодка… бажана… моя…
— Твоя, твоя, Тимо, бери…
Стогін зірвався з уст жінки.

Варя їх не бачила, але уявляла, як чоловік зараз смикає в руках іншу жінку. Тяжке уривчасте дихання, звуки гучного безсоромного поцілунку.

— Ліна, зачекай, сонечко моє, зачекай… Я не можу так… Спочатку треба поговорити з дружиною… з Варею… Я повинен спершу припинити свій шлюб.
— Хочеш бути чесним?
— Ну хоча б раз уже я таку підлість їй кидаю… Пробач, Лін, сьогодні я обов’язково поговорю з нею, і більше ми не будемо ховатися та стримуватися. Хочу тебе до божевілля… Обіцяю, кохана, я все владнаю.

— Ти думаєш?
— Дивись не помились. Такі старі курки бувають непередбачувані…

— Лін, ну навіщо так?! Це ж Варя! Вона ніколи не піде проти мене, навіть якщо їй щось не подобається. Скандалити й влаштовувати розборки точно не буде. Варя дуже інтелігентна жінка. І, до того ж, я не скривджу ні її, ні дітей.

— Діти, взагалі-то, у тебе повнолітні. Обидва.