Я жила собі спокійно, нікого не чіпала, насолоджувалася всіма радощами життя, поки одного прекрасного дня батьки не оголосили, що мені випала честь бути відправленою на відбір у гарем правителя анкурів. І все б було добре, але хіба мене питали, чи хочу я туди потрапити? Звісно, ні. Я, звісно, слухняна донька свого народу, тож поїду. Тільки хто сказав, що я поводитимуся так, як личить ельфійці? Ну ви ж самі вибрали, тож потім самі на себе й нарікайте!