Далеке майбутнє, у якому людство давно освоїло нові планети, пристосувавши їх для життя. Технічно найрозвиненіші мешканці планет, що входять до Консорціуму. Настільки розвинені, що навчилися створювати армію з штучно вирощених солдатів-реплікантів. Їм не дають імен — їм присвоюють номери. Адже в зброї немає імені. Репліканти не бояться смерті, і для них виконання наказу важливіше за виживання. Їм невідоме звичне життя — для них мають значення лише тренування й бойові дії. Та все ж це не роботи: у них є почуття й власний погляд на світ.
Двоє реплікантів виконують завдання на ворожій планеті. Їхня мета — доставити на територію Консорціуму двох дівчат, носіїв цінних відомостей. Репліканти не звикли замислюватися над наказами. Але тривале спілкування з супроводжуваними та відсутність прямих команд зверху поступово впливають на тих, кого вважають не людьми, а лише зброєю. Що буде, якщо репліканти почнуть поводитися більш по-людськи? Чи призведе це до фатального результату їхньої місії, чи зробить їх ще смертоноснішими й непередбачуваними для ворога?