Туман

Мігель де Унамуно — іспанський класик і філософ. На противагу роману він вигадав жанр «нівола» (або «раман»), змінивши правила літературної гри. В «Тумані» Унамуно робить читача співавтором і дає обрати один із двох варіантів фіналу.
Аугусто, герой рамана, підозрює, що він лише плід фантазії автора, що його життя підкоряється чужій волі. Вогник в очах чарівної піаністки виводить героя з густого туману буденності, але водночас приносить цю фатальну думку. Та втім, спочатку Аугусто не надто звертає на неї увагу. Усі його сили спрямовані на те, щоб сподобатися примхливій піаністці й відбити її в нареченого. Однак дівчина починає грати почуттями Аугусто. У відчаї він вирішує звести рахунки з життям, але спершу приїжджає до свого творця додому й дізнається, що той збирається його вбити…
Герой «Туману» — це водночас і «маленький Гамлет», і Дон Кіхот. Окрім алюзій на Шекспіра та Сервантеса в тексті можна відчути відсилання до творів Достоєвського «Записки з підпілля» та «Біси». Унамуно грає не тільки зі своїм персонажем, а й із читачами. Він змушує сумніватися в його існуванні, натякаючи, що навколишній світ і все, що в ньому відбувається, — це теж чиїсь «рамани».
Сюжет ні́воли Унамуно може стати чудовим матеріалом для аргументації в есе для ЄДЗ та ОДЗ з російської мови й літератури.