— Ти приховала мою доньку, — сильні пальці обхоплюють підборіддя й піднімають, змушуючи дивитися в очі.
— Думала, прокатить?
Його погляд спалахує дикою сумішшю злості й болю. Як він дізнався? Усе всередині завмирає від страху.
— Я не…
— Мовчи, Віко, — шепоче хрипко і, нахилившись, жадібно вдихає аромат моїх волосся.
— Просто заткнись і зроби те, що я хочу. Інакше… інакше я більше не ручаюся за себе.