Чи міг він навіть мріяти, що колись його ім’я буде відоме по всьому світу? Молодий Тиціан, чужоземець, та ще й хлопець, зовсім не освічений, мав усі шанси до кінця своїх днів розтирати яєчні жовтки й просівати пігменти для темпера… Так би й сталося, якби не його люте бажання служити мистецтву, грандіозний талант і два почуття, які вели Тиціана життям: поклоніння перед прекрасною, недосяжною, як зірка, принцесою Джироламою та потяг до зовсім земної русявої натурщиці Віоланте.