Світ Сетерри милосердний. Адже діти, народжені під затемненням, під чорним сонцем, — живий дар для всіх людей. Добрі, сильні, справедливі діти-почуття. Без цих дітей із різними чеснотами та однією спільною Метою Сетерра потонула б у крові. Але люди не прийняли великого дару й продовжують ненавидіти, зраджувати, вигадувати нові способи вбивати одне одного. І терпіння чорного сонця добігає кінця.
Що робити каліці без ніг, мандрівному артисту, самотній дикарці й спадковому принцу, коли світ Сетерри повільно, але невпинно хилиться до заходу? Може, послухати того, хто спостерігає за ними зі своїх снів?