«Закорючки» — це особливий жанр. Це — не вірші, не думки, не вислови. Це — Петро Мамонов. Я одразу не розумів, що в мене виходить. Не вистачало сміливості зрозуміти — стереотипи давили. Адже чим геніальнішим є створення, тим більше душевної сили треба, щоб вникнути в суть того, що пропонують. Але з часом усе це влізло в голову, в душу — і так там і лишилося, раз уже закорючки. Стихів — дрібка, думок — штучка, Роздумів — ніжність, фраз — метал, Брехня, правда… Словом, закорючки, Що Бог вигадав, геній записав. Володимир Кондрашов