Надсекретний Т-10. Останній супертанк Сталіна

Цей важкий танк прийняли на озброєння через пів року після смерті І.В. Сталіна, тож звичну абревіатуру «ІС» замінили на Т-10. Ця 50-тонна машина з 120-мм «щучим носом» і надпотужною гарматою, здатною пробити понад 200 мм броні, перевершувала всі танки всіх імовірних противників Радянської Армії та залишалася в строю 40 років (останні «десятки» зняли з озброєння лише в 1993 році). Але водночас Т-10М, мабуть, найменш відомий серед вітчизняних танків, бо на експорт його не постачали й у СРСР його суворо засекречували (навіть керівництво з експлуатації мало гриф). Як цей танк проявив себе під час операції «Дунай» із введення наших військ у Чехословаччину в 1968 році? Скільки насправді було вироблено цих машин (у джерелах «гуляли» найрізноманітніші цифри — від 1400 до 8000)? І чому Т-10 став останнім важким танком Радянського Союзу? Відповідаючи на всі ці питання, нова книга провідного історика бронетехніки вперше відновлює повну історію створення, виробництва та сорокарічної служби останнього «суперт'анка» Сталіна.