Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда

«Містер Утерсон-адвокат здавався суворим: його обличчя ніколи не осявалося усмішкою; він говорив холодно, коротко, скупо на слова й нередко підбираючи вислови. Свої почуття Утерсон не любив показувати. Він був високий, худорлявий, похмурий, але все-таки до певної міри привабливий. Під час дружніх бенкетів, особливо коли вино припадало до смаку Утерсону, в його очах миготіло щось лагідне, людяне, щось таке, що ніколи не проростало в його промовах, але проявлялося не лише в мовчазних поглядах після обіду; частіше й сильніше лагідність адвоката відчувалася в його вчинках і в образі життя. Він був суворий до себе; пив джин, коли бував сам, щоб заглушити потяг до вина, і хоча любив вистави, протягом двадцяти років не переступив порога жодного з театрів.

Зате Утерсон був дуже поблажливим до інших; адвокат іноді майже з заздрістю говорив про силу духу, що ховалася в проступках людей, і взагалі охочіше допомагав тим, хто впав, ніж засуджував їх…»