13 лютого 1934 року пароплав «Челюскін», який прямував Північним морським шляхом, був роздавлений льодами. Судно затонуло приблизно за 150 кілометрів від узбережжя Чукотки. Але екіпаж і пасажири «Челюскіна» були готові до такого розвитку подій: вони встигли вивантажити припаси на крижину, розбили наметовий табір і облаштували посадковий майданчик для літаків. Полярники проводили наукові спостереження та вірили, що їхня країна не покине їх. Пілотам, яких відправили на допомогу, належало зробити неможливе: льотчики ще не вміли сідати на лід, та й погода більшу частину часу стояла така, що не літали. Проте все вдалося — «челюскінців», серед яких були жінки й діти, благополучно евакуювали.
Ця історія увійшла в літопис освоєння Арктики як найбільший подвиг радянських людей. Ми маємо повне право пишатися такою героїчною сторінкою нашого минулого.