Слухачам пропонується не зовсім звичайна книга. Її аналогом можуть слугувати хіба що «Арабески» Гоголя, де художня проза вільно поєднується з науковими дослідженнями та есе. Так Гоголь стверджував: письменник — єдиний у своїх двох іпостасях (як художник і як мислитель). Виносячи в заголовок назву жанру, Гоголь цілком як романтик грав із читачем. Тоді, мабуть, це було зрозуміло. Сьогодні жанровий сенс цього заголовка в широкого читача забутий. Та не лише сьогодні. «Арабески», опубліковані на початку ХХ століття Андрієм Білим, складалися здебільшого зі статей і втратили жанрову своєрідність; слово «арабески» сприйняли як звичайну назву. Але жанр «арабесок» поєднує філософські й художні візерунки, вплітаючи їх у спільну канву людської долі. Арабески говорять про єдиний почерк людини, але в різних сферах. Цей жанр підтверджує давню ідею романтиків про внутрішню єдність філософії та мистецтва. У новій книзі Володимира Кантора, відомого письменника й філософа, зроблено спробу відновити цю перервану традицію.