Джалаладдін Румі, великий суфійський поет і містик, який жив у XIII столітті в Малій Азії, належить до найбільш читаних у світі поетів.
Суфійська поезія користується метафоричною мовою, покликаною з одного боку — висловлювати істину, а з іншого — приховувати її від непідготовлених.
Невимовне нескінченне класичне перське віршування намагається передати підтекст: хоч і непрямим, але можливо точнішим способом. Звідси образи Возлюбленого, вина, п’яніння, властиві суфійському езотеризму.
Цей переклад Леоніда Тираспольського неримований і не в розмірі, але розбитий на рядки й строфи, що передають мірність, такт плину думки автора. Відточені фрази й словосполучення зачаровують і змушують розум замовкнути, звертаючись напряму до духу.