Смерть, відбір і котики

Я жила тихо й нікого не чіпала — патрулювала цвинтар, підгодовувала котів, а у вільний час брала халтуру за фахом.

Але одного далекого не прекрасного дня мене підвела одна пухнаста морда, і я опинилася… на відборі. Просто з цвинтаря й ніжних обіймів гульїв — та в королівські наречені. Спочатку посміялася: жриця пані Смерті на відборі під заступництвом пані Любові. Але Милостива підтвердила: «Ти ж хотіла відпустку — будь ласка, насолоджуйся».

Ідея-то була непогана: нікого не треба втихомирювати, нічних черг немає, годують делікатесами, одягають гарно, і знову ж таки, насолоджуватися муками інших відібраних можна — як розвагою. А потім сталася біда, і я зрозуміла…

За що ви так зі мною, пані Смерть Милостива. Це вже не відпустка, а найсправжнісіньке відрядження.