Ми якимось дивним чином втрачаємо відчуття перспективи.
Образ можливого майбутнього не проступає, не вимальовується.
Сама історія — і наша власна, і цивілізації — розсипається, втрачаючи свій колишній колись стрункий метанаративний вигляд.
Опинившись у такій ситуації, ми ніби згортаємося — відчуваємо якусь внутрішню порожнечу, втрачаємо ідентичність. Ніби біжимо, залишаючись на місці.
«Крізькладка» — специфічна «патологія» часу. Патологія, яка, як часто буває в медицині, дає змогу розгледіти його — часу — істинні й сутнісні риси.