Розбивка тексту казок на ночі відбувалася на останньому етапі обробки, коли вони потрапляли до рук компілятора, який складав чергову збірку «Тисяча й одна ніч». За відсутності матеріалу на потрібну кількість «ночей» укладач поповнював її з письмових джерел, запозичуючи звідти не лише короткі оповідання й анекдоти, а й довгі лицарські романи.