— Забирайся! Геть! Я кричатиму! — від переляку я завмираю. Бігти нікуди. За спиною важкі металеві двері.
— Тебе ніхто не почує!
— Ти п’яний, Влад!
— Тобою, — він нависає треба мною, впираючись руками в крижаний метал над моєю головою. — Ти моя! Забула? Я нагадаю.
— Ні! Чуєш, ні! — я похитую головою.
— Мізки моєму сину ти крутиш, але не мені, дівчино, — шалено гарчить він, а я дивлюся в його очі. Пихаті. Холодні. Диявольські.
Мені боляче від цих очей. Від його гарячого дихання. Від його рук, що повільно й владно обхоплюють мою шию. Ні, він не душить мене — пестить. Але ці пестощі ще гірші, ніж фізичний біль.
***
Від автора: Однотомник. Буде гостро, гаряче, емоції на межі. HE обов’язковий.