У центрі пригод і небезпек роману Рафаеля Сабатіні «Скарамуш» (1921) — сповнене подій життя Андре-Луї Мороо, молодого французького адвоката, якого випадок прибиває до мандрівної театральної трупи: він стає актором, що виступає під маскою Скарамуша (хвастун-ловелас, персонаж італійської комедії дель арте), а згодом — в роки суспільних потрясінь — перетворюється на революціонера, політика й завзятого дуелянта. Вроджене йому «гостре відчуття смішного та природне переконання, що світ божевільний» (ці слова згодом стали епітафією, викарбуваною на могильній плиті Сабатіні), блискучого оратора, талановитого лицедія й неперевершеного фехтувальника, Андре-Луї в пору Великої французької революції вступає в протистояння з сильними світу цього. Обставини революційної епохи знову зводять головного героя з його давнім противником (і суперником у коханні) маркізом де Латур д’Азиром, який колись у дуелі вбив його друга — і ця зустріч раптом відкриває Андре-Луї, що вважав себе незаконнонародженим сином одного знатного дворянина та простої бретонської селянки, приголомшливу правду про власне походження…