Школа світла

«Одного разу… ми вперше опинилися за кордоном — в Амстердамі. Вийшли з будівлі вокзалу й побачили ряд старих будинків над каналом — рівнесенький лад п’яниць, які відбувають п’ятнадцять діб за дрібне хуліганство. Особливо старі будинки кренилися вбік, підпираючись плечем об сусіда й — як похмільні — намагалися випасти з лави, обличчям уперед, просто на бруківку.

Одним словом, ми закохалися назавжди в ці величезні вікна, що жадібно ловлять тьмяне північне світло; у тривожну тремтливість відображень у водах каналів; у кораблики й човники, що випливають з кругляків, подвоєних у воді мостових споруд. Ми закохалися в свою першу свободу за кордоном, у безгрошову божевільність дорогих кав’ярень на вулиці Дамрак — і відтоді ми зберігали вірність нашому першому мандруванню, заїжджаючи — чи то по дорозі, чи сім верст киселю хлебати — в це місто при першій же нагоді»