Шантеклер

ШАНТЕКЛЕР (фр. Chantecler) — головний персонаж п’єси Е. Ростана «Шантеклер» (1910). Півень Шантеклер з’явився в народних піснях і прислів’ях романського світу в середні віки. Ростан використав образ співця зорі — веселого й дзвінкоголосого, що приносить радість, а інколи й попереджає про тривожні події, — з метою літературної полеміки.
Шантеклер
— галльський півень, втілення галльської сміливості, гумору та життєлюбства. «Співець зорі», за задумом драматурга, мав викликати асоціації з Сірано де Бержераком. Шантеклер — поет, який не визнає прозу буденності; він вважає, що пісня — радісна й переможна — прикрашає життя та проганяє фарби ночі. Образ Шантеклера задумано на противагу поетам — сучасникам Ростана. Усі птахи й тварини в п’єсі не розуміють Шантеклера, над ним глузують, але поезія й дзвінка пісня не можуть не перемогти. Шантеклер не любить похмурих фарб і туманів (намек на символістів), всякого роду «зауму» (намек на декадентів), не терпить міркувань про «корм і гній» (запізнілий рахунок натуралізму). Він співець кохання, доблесті, пристрасті — сама душа поезії та її уособлення.
Під час роботи над п’єсою Ростан мав на увазі актора Коклена, виконавця ролі Сірано, але той так і не зіграв цієї ролі, тож прем’єра п’єси пройшла без особливого успіху. Образ співця, який оспівує сонце й світло, у 1910 році сприймався як данина наївній прекраснодушності. Ростан не хотів бачити трагедію, що насувалася на Європу, як не хотів визнавати драматизм життя Шантеклера. Галльський гумор персонажа критики оцінювали приблизно так само, як газконські доблесті героя Дюма-батька: персонаж середньовічних пісень Шантеклер виявився не до часу.