Уночі Ксенія поринула в забуття, і їй наснився сон. Точніше — кошмар… Жінка беззвучно кричала, закинувши голову назад. Беззахисна шия, розкинуті в сторони руки, волосся розлетілося… Вона впала обличчям униз… І раптом ніби ввімкнувся звук. Чулися кроки. Хтось нахилився над незнайомкою й простягнув руку. Вона повернула голову — і Ксенія з жахом упізнала свою подругу Стеллу!.. Вона прокинулася від власного крику. Олександр трусив її за плечі… Цей відомий у місті екстрасенс колись зустрічався зі Стеллою, але вони розійшлися. Ксенія не збиралася заводити з ним роман — усе сталося само собою… Швидко зібравшись, вони поїхали до Стелли. Вона лежала в передпокої обличчям униз у своєму улюбленому чорному шовковому халаті з білим ієрогліфом на спині, що означав «щастя»…