Утікачка-дружина боса. Розлучення не буде!

— Нас розписали помилково! Переплутали мене з вашою нареченою. Раз уже все з’ясували — давайте мирно розійдемося. Покличемо когось із співробітників РАЦСу. Вони швиденько оформлять розлучення, розірвуть контракт і…

— Виключено, — він гаркає так, що я здригаюся і вся вкриваюся дрібними мурашками. Витримує паузу, розмірковуючи про щось. — У нашій сім’ї так не прийнято. Розлучення не буде!

— А що… буде? — лепечу насторожено.

— Ти залишишся моєю дружиною, — усміхається одним куточком губ. І я не розумію: він жартує чи говорить серйозно. Навіщо йому я? — Ти житимеш зі мною. Народиш мені спадкоємця. Може, двох. А далі подивимось.

***

Ми бачилися лише один раз — на нашому власному весіллі, яке не мало відбутися. Я втекла, щоб знайти спосіб позбутися штампа в паспорті. А натомість знайшла нову роботу — нянею для однієї непосидючої малюки. Я сподівалася сховатися в чужому домі, але потрапила прямо до свого законного чоловіка. Бос навіть не впізнав мене й усе ще шукає ту, що втекла дружину.