Салават

Салават Юлаєв — національний герой Башкортостану (Башкирії), борець за корінні права мешканців країни. Один із найближчих і найактивніших сподвижників Ємельяна Пугачова у селянській війні 1773–1775 років. Незважаючи на юний вік, він очолив військо й повів його воювати за праву справу. Але прославився цей відважний юнак не лише військовими подвигами. Він писав вірші рідною мовою, прославляв свою батьківщину, і без його творчості культура Башкирії втратила б свою колоритність. У цій аудіокнизі на вас чекає розповідь про подвиги цього відважного воїна й справжнього патріота своєї батьківщини.

«Салават Юлаєв» — чорно-білий фільм 1940 року режисера Якова Протазанова про національного героя башкирського народу Салавата Юлаєва, лідера башкир у селянському повстанні під проводом Ємельяна Пугачова. Вийшов на екрани 21 лютого 1941 року.

У 1986 році фільм відновили на Кіностудії ім. М. Горького.

Історія створення сценарію

Сценарист Степан Злобін згадував про свою роботу над романом «Салават Юлаєв», початкова версія якого була опублікована в 1929 році: «Улітку 1924 року я опинився в Уфі, де викладав літературу та російську мову. […] Брав участь у експедиції в гірсько-степові й гірсько-лісові райони Башкирії, багато їздив верхи, ночував у башкирських кочовищах, полював, вивчав башкирську мову, записував пісні, місцеві перекази, прислів’я, приказки. Усе це в майбутньому, коли я писав “Салавата Юлаєва”, дуже знадобилося. […] Я знаходив час і для роботи в історичних архівах Уфи. Знайшов цікаві матеріали про башкирські повстання й задумав писати “Салавата” […] Я побував у селі, де Салават народився і виріс, у селі, звідки була родом його дружина, в селах і селищах, де він набирала людей у свій загін — до військ Пугачова, у тих місцях, де він бився з військами Катерини. Тут я познайомився з природою, що оточувала дитинство Салавата, і краще міг уявити його життя. Крім того, в тих самих місцях люди розповіли мені легенди й перекази про національного героя, які до того ніде не були записані; вони співали пісні, які перекази приписують Салавату Юлаєву».

У 1939 році було вирішено екранізувати роман С. Злобіна. У своїй автобіографії він писав: «Я знову поїхав у Башкирію, щоб збовтати старе вино й змусити його бродити. І тема “Салавата” раптом “забродила”. Я зрозумів, наскільки наївним був той двадцятип’ятирічний автор дитячої повісті про Салавата — як йому не вдалося впоратися з розкриттям історичного процесу і як необхідно було зробити все це заново, зовсім інакше переосмислюючи події селянської війни XVIII століття. Цю роботу я робив паралельно з роботою над сценарієм. Фактично зовсім новий роман “Салават Юлаєв” побачив світ лише в 1941 році, коли я вже був на фронті. Навесні 1941 року на екрани вийшов і фільм “Салават Юлаєв”, над сценарієм якого я працював у співавторстві зі своєю дружиною».