Ржевська м'ясорубка. Вижити в пеклі

«Люди механічно йдуть уперед, і багато гине — але ми вже не належимо самі собі, нас усіх захопила незрозуміла дика стихія бою. Вибухи, уламки й кулі розкидали солдатські ланцюги, розривають на шматки живих і мертвих. Як люди здатні таке витримати? Як вберегтися в цьому пеклі? Гуркіт бою заглушує відчайдушні крики поранених; санітари, ризикуючи собою, метушаться між стіною шквального вогню й цими моторошними криками; намагаючись урятувати, стягують скалічених, окровавлених у найближчі вирви. У гулі й свисті снарядів ми перестаємо впізнавати один одного. Блідні обличчя, стиснуті губи. Хтось плаче на бігу, й сльози, перемішані з потом і брудом, течуть по обличчю, засліплюючи очі. Хтось намагається перехреститися на бігу, благально дивлячись на небо. Хтось кличе якусь Маруську…»

Так описує свій перший бій Борис Горбачевський, якому довелося взяти участь і вижити в одному з найкривавіших боїв Великої Вітчизняної — літньому наступі під Ржевом. Для нього війна закінчилася в Чехословаччині, але саме бої на Калінінському фронті залишили в його пам’яті найсильніший слід.