«Ідіотка! Ти взагалі по сторонах не дивишся?!»
«— Я? Тут же пішохідний перехід!»
«— І що? Це виправдання?! Я міг убитися, дурепо! І тебе б збирали з асфальту скребком! Дорога слизька!»
«— Не треба гасати, якщо вона слизька», — рвучко відповідаю.
За поворотом, звідки він вилетів на своїй машині, уже чутні сирени.
«— Тепер ти мені винна! За тачку й за моральну шкоду. Зрозуміла? І якщо ти думаєш, що я тебе не знайду або забуду, ти помиляєшся! Ми ще обов’язково побачимося.»
❃❃❃❃❃
Не думав, що це трапиться так скоро. І вже тим більше не припускав, що ця руденька кішка поселиться в нашому домі!
Вона з’явилася вночі. Перелякана, мокра, закоцюбла. На блідих щоках розводи від туші, губи в крові — джинси порвані, а дурнуватий в’язаний светр у бруді.