Лицар Пані Смерті

«Тепле літнє сонце позолотило на прощання верхівки далеких дерев, і по небу розлилося криваво-червоне заходження. Над самою землею до заболоченої низини пронеслася зграя маленьких строкатих птахів. Заквакали повсюди жаби, вітаючи швидке настання темноти, і на Гельстад повільно опустилася ніч. Я підвівся на ноги, вийшов із-під дерева, в тіні якого перечікував день, скинув з голови капюшон, окинув поглядом своє браве воїнство й наказав: — Готуйтеся, за хвилину виступаємо до Ан Клауда…»