У своїй найвідомішій праці «РОСІЯ І ЄВРОПА» [1869] М. Я. Данилевський сформулював учення про «культурно-історичні типи», яке справило значний вплив на західну філософію культури й багато в чому випередило ідеї локальних цивілізацій у О. Шпенглера, А. Тойнбі та інших мислителів.
Історичний процес, на думку Данилевського, має циклічний характер: національні культури послідовно виникають, досягають вершини розвитку й згасають, виявляючи свої неповторні особливості в художньо-естетичній, моральній, релігійній, економічній та соціально-політичній сферах. Полемізуючи з європоцентризмом і застерігаючи про загрозу денаціоналізації культури, Данилевський наполягає: до повноцінної самореалізації Росії та слов’янського світу веде не наслідування Заходу, а самостійний, відмінний від західного шлях розвитку.