Ця книга — біографія блискучого американського фізика-експериментатора Роберта Вільямса Вуда. Фактично, це збірка анекдотів із його життя, щоденникові записи, смішні, наукові й подекуди детективні історії.
Переклад російською мовою в 1946 році виконано під редакцією академіка Сергія Івановича Вавилова («вчений “кльовий”, неслабкий»). Ось що він пише:
«Вуд став по-справжньому легендарною фігурою для фізиків усього світу, справжнім віртуозом і чаклуном експерименту. Геній Вуда полягає в умінні ставити незвичайні задачі й знаходити для них цілком незвідані, а разом із тим вражаюче “простi” шляхи.
Головна сфера діяльності Вуда — фізична оптика. Саме в ній, перш за все, з його ім’ям пов’язано надзвичайну низку робіт щодо резонансного свічення парів і газів, що склали основу сучасної квантової теорії будови атомів. Величезне значення в розвитку нової фізики й астрофізики мала спектроскопічна техніка Вуда: його знаменитий спектрограф завдовжки 40 футів, віртуозні дифракційні ґратки. У сучасній техніці ім’я Вуда назавжди пов’язане з фотографуванням у інфрачервоних і ультрафіолетових променях, із сигналізацією цими променями, застосуванням їх для аналітичних і детективних цілей. Ультразвукова техніка також багато в чому зобов’язана Р. Вуду.»
Варто зазначити, що для написання біографії Вуда на основі його щоденників було обрано досить незвичайного автора.
Вуд — хлопець із хорошого родинного середовища, закінчив Гарвард, рано й удачно одружився, об’їздив півсвіту, у професії рухався від успіху до успіху й отримав усілякі званя та почесті, навіть не потрудившись захистити кандидатську дисертацію (PhD). Він обертався в колах “вершків” суспільства, наукову роботу в найкращих лабораторіях світу чергував зі світськими розвагами. Викривав псевдонаукові теорії, шарлатанів і медіумів.
Вільям Сібрук — скандальний автор документальної прози, все життя писав про екзотичні племена, чаклунство, окультизм і сатанізм. З цікавості дослідника пробував людське м’ясо. Його шлюб тривав шість років і розпався через схильність до садизму. Біографію Вуда він писав у період ремісії після лікування від гострого алкоголізму та наркозалежності.
Як відрізнялися життя автора й героя, так само відрізнявся і їхній кінець.
Сібрук покінчив із собою, прийнявши смертельну дозу наркотиків восени 1945 року.
Вуд помер мирно уві сні в 1955 році, переживши свого біографа на десять років.
«Розумні вчені — будьте як вчені.»