Розлучення. Погана мама

Я торкаюся щоки тильною стороною долоні, і дружина заплющує очі. За поганого освітлення я бачу, як тремтить її підборіддя.

— Миленька, що сталося? Поговори зі мною, — прошу її пошепки, намагаючись не розбудити піврічну доньку на моїх руках.

Я думав, що вона розповість мені.

У певному сенсі — так. Але, на жаль, не те, що я сподівався почути.

— Я подаю на розлучення, Даніл.

Дивлюся на неї, упевнений, що я щось не так почув, а дружина розвертається й виходить із дитячої.

— Ти сказала, що подаєш на розлучення? У якому сенсі, Яна? — зупиняю її.

— Я подаю на розлучення і віддаю тобі повну опіку над донькою, — відрубує вона жорстоко.

Двері зачиняються, а донька знову починає плакати в моїх руках, повертаючи мене до подоби світу, в якому я до цього жив.