«Я подаю на розлучення.»
Слова чоловіка звучать як грім у ясний день. Ще зранку ми були такими щасливими, а тепер…
— «Розлучення?» — перепитую глухо.
— «Але ж для цього має бути якась причина…»
— «Причина є», — сухо відповідає він. — «Зрада». Він проходить повз, байдужо ковзнувши по мені поглядом, а я відчуваю, ніби вже не можу дихати. Біль від зради роз’їдає зсередини, та я маю бути сильною.
— «Андрію?» — кличу чоловіка, і він здригається. Чує.
— «Давай зробимо це якнайшвидше». Я наївно вважала, що наш договірний шлюб може стати справжнім, але чоловік жорстко приземлив мене з небес на землю. Звернутися до нього по допомогу — це останнє, чого б я хотіла… якби в мене був вибір. А вибору в мене немає, бо на кону стоїть життя нашого сина…