Життя — це гра. З кимось воно грає в карти, з декотрими — у кості, а з юною Олександрою, незаконнонародженою дочкою Імператора, воно вирішило зіграти в шахи. По-крупному. Численні клани жадають бачити на престолі пішака. Рада Хранителів — королеву. Як юній принцесі відрізнити щирість від фальші, а кохання — від політичної гри? Як не згоріти у вогні рудої осені з дитинства і чи варто далеко тікати від льоду, що раптом спалахнув синім полум’ям?
Фігури на полі розставлено. Принцесі визначено роль пішака. Чи так це?
Ну що, в бій?