Веніамін Олександрович Каверін народився 6(19) квітня 1902 року в Пскові; помер 2 травня 1989 року в Москві. Справжнє прізвище — Зільбер; творчий псевдонім узято на честь Петра Павловича Каверіна — гусара, забіяки-дуелянта й розгульного гуляки, у витівках якого нерідко брав участь юний Пушкін. У 1912 р. Каверін вступив до Псковської гімназії, де провчився 6 років. У 1919 р. переїхав до Москви, закінчив там середню школу й вступив на історико-філологічний факультет університету. Захоплювався написанням віршів, але після суворих відгуків О. Е. Мандельштама і В. Б. Шкловського залишив віршувальні спроби. Важливу роль у творчому формуванні письменника відіграла його участь у літературній групі «Серапіонові брати», до складу якої входили Вс. Іванов, М. Зощенко, К. Федін та інші. У 1922 році було опубліковано перше оповідання; того ж року Каверін одружився з Л. М. Тиняновою (1902-1984), згодом дитячою письменницею. У 1923 р. побачила світ перша збірка оповідань Каверіна «Майстри і підмайстри», у 1925 р. — повість «Кінець Хази», а в 1931 р. — роман «Невідомий художник».
Зміст:
- А життя йде
- Самотність
- Зимової ночі