Распутін. Життя і смерть

Напередодні Різдва Христового, 19 грудня 1916 року, у Петрограді на річці Мала Невака сплив труп — укритий крижаною кіркою, з понівеченим обличчям. Його зв’язані руки були підняті, ніби під льодом мертвий уже чоловік усе ще жив, усе ще намагався вирватися з пут… Як напишуть у звіті поліція, у ті дні до річки потягнулося безліч людей із флягами, глечиками та відрами. Вони набирали воду там, де щойно плавало страшне тіло, наче сподівалися зачерпнути з водою й ту дияволську, неймовірну силу цієї таємничої людини, про яку знала вся Росія — Григорій Распутін, один із найзагадковіших і найскандальніших діячів ХХ століття. Жоден полководець чи державний діяч у Росії не мав такої популярності, слави й впливу, які дістав цей напівграмотний сибірський селянин. Але головний його секрет, над яким історики та вчені й досі ламають голови, — це осліплення царської сім’ї. Імператриця Олександра Федорівна називала Распутіна «старцем». Але як вона, яка прочитала безліч книжок про православ’я та знала житія відомих старців, могла називати «старцем» чоловіка, зануреного в хіть і пияцтво? А сам цар? Невже все було в тому, що Распутін рятував їхнього хворого сина? Чи цього було досить, щоб виникло захоплене поклоніння — точніше, обожнення? Щоб з’явився лякаючий симбіоз: найрелігійніша родина, однолюбе подружжя царя і цариці, їхні чисті дочки — і поруч хтивий чоловік, чиї витівки стали притчею во язицех? Невже здоров’я дитини змусило їх мовчки погодитися на знищення престижу династії, на неминучу катастрофу, про яку їм без винятку всі твердили? Чи була якась зовсім інша причина їхньої дивовижної віри в цю людину? Зовсім інше пояснення його вчинків? На початку століття, коли сплив жахливий труп, усе було очевидно: Распутін — слуга Антихриста. Так говорила тоді і віруюча, і невіруюча Росія… щоб через сто років знову ставити собі питання: ким же він був насправді — Григорій Єфимович Распутін?