У XVII столітті відбувається Соловецьке сидіння. Колишній розбійник на ім’я Зосим, ховаючись від московських властей, знаходить притулок у облудженому Соловецькому монастирі. Тут він здобуває віру й надихається монашим життям. Наставниками Зосима стають преподобний старець Елеазар та іноки Сімон і Енакія, з якими він тепер пов’язаний спільною долею. Після завершення облоги доля Зосима та його наставників перетинається з історією протопопа Аввакума, ув’язненого в Пустозерську.