Печальна доля російського інтелігента — особливо якщо його прізвище Койфман і він професор філології, якому лише виповнилося шістьдесят, у той час перших фінансових пірамід, ваучерів і «Льоні Голубкова». Молодій дружині, колишній студентці професора, більше не хочеться бути поруч — ні в радості, ні тим більше в горі. А в хворобі професор виявляється потрібним лише старим перевіреним друзям і нікому більше.
Як же жити після всього цього? Де знайти радість і втіху?