Зникла в лабіринті

«…Даша добре запам’ятала ту дівчину біля входу до будапештського лабіринту. День був похмурий: стара вуличка з невисокими будинками, на яку вони з Олеся збочили, здавалася вицвілою, ніби на потемнілій від часу картині. Туристи лишилися робити селфі на гамірній площі біля собору Святого Матьяша, а тут, всього за два кроки від метушні, було дивовижно порожньо. Саме тоді Даша й помітила крихку дівчину під різнобарвним парасолькою, яка застигла на бруківці. Ніби художник намалював її на сірому тлі, вирішивши оживити міський краєвид і не шкодуючи фарб. Руді кучері, червоний розкльошений плащ, жовтий шарф і парасолька з клинців усіх кольорів веселки в витягнутій руці. Дівчина виглядала чарівною феєю, що прилетіла на парасольці з казкової країни. Навіщо їй парасолька, здивувалася Даша, адже дощу ж немає. А потім вона побачила чоловіка, який знімав дівчину на велику фотокамеру…»