Мене викрали. Я не пам’ятаю ні свого походження, ні батьків, ні того, ким я є насправді. Залишатися тут — все одно, що жити в полоні в справжнього диявола. Він — той, хто не знає милосердя. Але… доля інших полонянок мене не спіткала, і виявилося, що я комусь, навіщо, потрібна жорстокому принцу.
Я стала важливою фігурою в його нескінченних іграх, наповнених темрявою й спокусою. Я хочу втекти. Але він не дозволить. І ніколи не відпустить.
Історія в дусі «Красуні та Чудовиська». Містить нецензурну лайку.