— Він мені не потрібен! — чоловік киває на мій живіт. — Робіть із ним що хочете.
Шок пронизує мене від маківки до п’ят.
— Це ж… це ж ти мені зрадив! Як ти можеш… —
— Мені не потрібна ця дитина, — відрубує чоловік.
— І виховувати її я не буду! Я збираю всю волю в кулак і накриваю долонею живіт:
— Тоді… тоді й ти нам не потрібен!.
Зламана доля. гучний розлучення. Самотність.
Мій колишній чоловік зламав мене, розтоптав і відмовився від нашого сина. Я поклялася ніколи його не згадувати. Але, на жаль, він сам згадав про нас…