— Женя? — невпевнено вимовляє чоловік. — Ти коли повернулася? Мені хочеться відповісти щось у дусі: «Питання тут ставлю я!» Але виходить лише нервово проковтнути слину. Ще хвилину ми мовчки дивимося одне на одного.
— Я повернулася, коли ви були ще в процесі, — запізніло відповідаю я. Чоловік кривиться з досади, а я продовжую з іронією: — І ще подумала: «От молодець Марині пощастило». Ну так, пощастило.
На останній фразі я даю слабину. Голос зривається, починає хрипіти. На очах з’являються сльози.
— Саш, що ти так довго? — чутно з глибини голос сусідки.
— Дійсно, — саркастично усміхаюся я. — Чого це ти так довго?!
— Марин, зачекай, — каже він собі через плече, а потім обертається. — Женю, давай тільки без істерик. Ми ж дорослі люди.
Женя — успішний фотограф, але її шлюб розвалюється. Чоловік іде до молодої та красивої. Сподіваючись втекти від самотності, вона погоджується на новий проєкт і з головою кидається в роботу. Зйомки з гарячим сіцилійцем закінчуються запаморочливим романом.