Повір. Я люблю тебе

У одних дітей є сини й доньки, які щодня дзвонять мамі й татові — а є й ті, хто ніколи їм не дзвонить. Є ті, хто будує дім ближче до батьківського — а є ті, хто намагається оселитися якнайдалі від них і воліє взагалі не бачити. Є діти, яким важко приймати рішення без тата й мами, і є інші, для яких поступки сімейним зобов’язанням допустимі лише на Різдво, весілля чи похорони. У всіх різні стосунки. І майже завжди в стосунків є багата, а інколи й важка історія.

Нас пов’язує з батьками спільне минуле — такий спільний тягар за плечима; тут важко дотримуватися дистанції. З боку батька чи матері та з боку вже дорослого сина або доньки можлива будь-яка позиція, окрім найпростішої. Переважна більшість людей готові змиритися з тим, що є: вони впевнені, що змінити все одно нічого не можна. Зустрічі вичерпуються відомими правилами поведінки, які нікому не хочеться піддавати сумніву. Стосунки бувають холодні й чужі, удавано щирі. А бувають бурхливі або мовчазні, поверхневі або навпаки. Можуть бути болючі й напружені або нейтральні та безвиразні. Рідко вони бувають збалансованими, здоровими й гармонійними.

Стосунки «батьки/діти» виглядають природними. Але якщо гарненько в них розібратися, вони вимагають феноменальних здібностей до адаптації! Ми не однакові в два місяці, у п’ятнадцять років, у тридцять чи сімдесят. Протягом життя в нас виникають різні потреби. Оскільки діти виростають, а батьки старіють, стосунки природно розбалансовуються й знову шукають рівновагу. Вони змушені постійно змінюватися, щоб поважати еволюцію обох сторін. Не існує відносно простої схеми, не наражаючи на ризик «загнати» в неї глухим кутом одну зі сторін.

То як бути? Як знайти гармонію в стосунках? Усі старі рани мають бути проговорені й визнані, непорозуміння пояснені, гнів висловлений і прийнятий — щоб налагодився зв’язок. Тоді примирення народжується з взаємного співчуття.

Навіщо погоджуватися на поверхневі стосунки, коли можна — і в більшості випадків це реально — (повторно) створити близькість і співучасть? Ця книга від знаної французької психологині Ізабель Філльозо надасть незамінні поради дорослим дітям і їхнім батькам щодо їхніх взаємин і допоможе знайти гармонію в стосунках.

З цієї книги ви підберете для себе правильні рішення для таких проблем:
Перевищення влади батьками — що робити?
Образи, осуд і приниження/«безпричинні» рани — що робити?
Заборони та вказівки — як реагувати?
Алкоголізм, психічна нестабільність і тривожні батьки — що робити?
Що робити, коли потреби ігнорують?
Тягар минулого/почуття провини в матерів — як подолати?
Чи має мати право не любити свою дитину?
Тривала напруга призводить до хвороби — що робити?
Як перейти від гнівної агресії до гнівності конструктивної?
Відмовитися або виконати обов’язок вдячності?
«Батьків не судять, їх прощають!» — чи правда це? Це вб’є його! / «Я боюся померти!» Як діяти?
Відвернутися від батьків/Залишити батьків — що робити?
Як полюбити в собі дитину?
Як звільнитися від ненависті?
А якщо батьків уже немає на світі, але їхня тінь і досі переслідує вас?