Підземелля Ейтана

Кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Якби підлі дуергарги не вкрали священний Фіал Життя у дварфів-рудокопів клану Голдхейм, хіба зміг би Веспер зібрати такий почесний загін, готовий до подвигів і пригод? Та звісно, ні. Сидів би собі, потягував би ель, точив сокиру та переказував би старі притчі й казки, до яких він був такий охочий. А тут волею-неволею довелося відправитися відновлювати честь клану, а дорогою — шукати соратників. Спочатку вони йому, здавалося, не дуже й підходили: ельф, який більше схожий на людину, ніж на Першородного; клирик із військовою виправкою, яку не розгледів би хіба сліпий; дівчина-мага, яка покладалася більше на свою спритність, ніж на чародійні здібності… Але як склалося — так склалося. І рушили вони разом печерами та підземними лабіринтами Ейтана — назустріч небезпекам, назустріч зовсім іншому життю…