Десять років тому вийшла моя книга «Погана мати». Я почала її писати за два тижні після народження доньки. Мені потрібно було виплеснути на папір раптове усвідомлення: ми всі в певні моменти боїмося стати поганими батьками. Нелюблячими, недоцiловуючими, недаючими чогось власним дітям. «Погана дочка» — про стосунки вже дорослої доньки та літньої матері. І вона знову про відповідальність — доньчиню чи синівську — перед власними батьками. Про образи, яких не сказано вголос, про гостре бажання стати ближчими, ріднішими. І, звісно, про найголовніше почуття — любов дитини до матері.