Життя для радянського неосапієнса ніколи не стоїть на місці. Вчитися, вчитися й ще раз вчитися, бо крім спеціальності та майбутньої справи тобі треба знати себе й свої надлюдські можливості. Обов’язково. Непременно. Ще вчора.
Але… як кажуть мудрі люди — відпочивати теж треба.
Віті Изотову постійно здається, що його удача відпочиває за нього й за того хлопця, але поступово тривожні відчуття цього прекрасного молодика переростають у тверду залізобетонну впевненість. Та здаватися він не планує. Симулянт уміє долати так, як іншим навіть не снилося, тож може спокійно заснути навіть там, де вовки бояться гадити.
Але хто сказав, що відпочинок — це спокій? Ні, на жаль. Спокій нам лише сниться.